Памяти одной украинской бабушки -Наталья Денисенко
Я не знаю, кто она такая,Но она, как боль, звучит во мне.Маленькая женщина седая,Девочка при Той, большой войне.
Довелось увидеть ей когда-тоЗлую ночь и добрый майский день.Стала смелой, сильной, как солдаты,Чётко разграничив свет и тень.
Помнит мать с горящими глазами,Помнит возвращение отца.Помнит знамя, огненное знамя,Что хранить решила. До конца.
Но когда сменились поколенья,Снова опустилась темнота,На краю забытого селеньяВстала армия. Уже не та.
Обозналась.— Ждали?«Ждали, ждали!»И спешит победный красный флагРазвернуть у них над головами.Но, постой… В лицо смеется враг.
Знамя оземь, и: — Давай-ка с намиВоздадим бандеровцам хвалу!И топтать, и рвать под сапогамиДень Победы, кровь дедов, страну.
Маленькая женщина седаяВыше стала, кажется, вдвойне.Встала гордо, знамя защищая.За солдат, погибших на войне.
Я не знаю, кто она такая,И в каком украинском селеМне искать её. Моя святая,Самая родная на земле!
Если б, обезумев, попыталисьНас прогнуть все армии земли,И тогда б они, как ни старались,Нас сильней разгневать не могли.
Мы — один народ! В тылу, в окопе.Гордые потомки тех солдат,Что по всей взбесившейся ЕвропеТысячами мёртвые лежат.
Сколько звёзд до срока закатилось,Избавляя землю от чумы!Сколько русских так и не родилосьЧтобы в этом мире были вы.
Помните! Живите, различаяДень и ночь, сопротивляясь злу.Помните, как женщина простаяЗащитила Родину свою.
Читати також
26.10.2023
508
Портрети Енді Воргола Мерілін Монро розкривають темну сторону шістдесятих
- Огляд найкращих чохлів для iPhone 15 Pro Max: ТОП-5
- Чорна п’ятниця: що потрібно знати про свято божевільних знижок
- Подолайте осінню хандру: ключі до позитивного настрою та емоційкого балансу
- На що орієнтуватися при виборі повербанку для заряджання телефону?
- Листочки… та інші вірші. Іван Сидорчик
- Видавничі плани на листопад 2023 Yakaboo Publishing
- Марсоходи НАСА можуть забезпечити етичну поведінку штучного інтелекту
- Кто продает квартиры на первичном рынке жилой недвижимости. Стоит ли покупать квартиру с мебелью
- Рюкзаки для студентів: комфорт та стиль для активного життя
- Ольга Чабанова: Казковий світ України. Видавнича група «Основа»
- Чому Берлінська філармонія є одним з найкращих концертних залів у світі
- Покупка «материнки» для ПК: основні особливості та критерії вибору
- Все про нерухомість у Дубаї? Ціни, окупність та вигода
- Пошук кваліфікованих працівників: переваги послуг Sun One
Вірші про квітучу Україну
Ганна Черінь
Рідна хата
Різні в світі є країни,Різні люди є у світі,Різні гори, полонини,Різні трави, різні квіти.Є з усіх одна країна,Найрідніша нам усім,То — прекрасна Україна,Нашого народу дім.Там шумлять степи безкраї,Наче вміють говорити,Там ясніше сонце сяє,Там солодше пахнуть квіти.Різні в світі є країни,Гарні є і є багаті,Та найкраще в Україні,Бо найкраще в рідній хаті.
Юлія Хандожинська
Українська краса
Краси такої не знайдеш ніколи,Краса, яка розквітла в Україні,Втішається зерном родюче поле,І дзвінко чути співи солов’їні.Купається роса в зелених травах,Калина запишалася в намисті,Гуляє промінь сонця на отавах,І хвилі в ріках вітер гонить чисті.
Наталія Зарічна
Про Україну
Я тримаю у руціКольорові олівці.Хочу я намалюватиКримські гори і Карпати.Степ і пагорби Дніпрові,І озера, і діброви,І веселку, і калину,Чорне море і Дунай –Все це наша Україна,Наш чудовий рідний край!
Тарас Шевченко
* * *
Садок вишневий коло хати,Хрущі над вишнями гудуть,Плугатарі з плугами йдуть,Співають ідучи дівчата,А матері вечерять ждуть.Сім’я вечеря коло хати,Вечірня зіронька встає.Дочка вечерять подає,А мати хоче научати,Так соловейко не дає.Поклала мати коло хатиМаленьких діточок своїх;Сама заснула коло їх.Затихло все, тілько дівчатаТа соловейко не затих.
Заповіт
Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого,На Вкраїні милій,Щоб лани широкополі,І Дніпро, і кручіБуло видно, було чути,Як реве ревучий.Як понесе з УкраїниУ синєє мореКров ворожу… отойді яІ лани, і гори —Все покину і полинуДо самого богаМолитися… а до тогоЯ не знаю бога.Поховайте та вставайте,Кайдани порвітеІ вражою злою кров’юВолю окропіте.І мене в сем’ї великій,В сем’ї вольній, новій,Не забудьте пом’янутиНезлим тихим словом.
Думи мої думи… (фрагмент)
Думи мої, думи мої,Лихо мені з вами!Нащо стали на паперіСумними рядами?..Чом вас вітер не розвіявВ степу, як пилину?Чом вас лихо не приспало,Як свою дитину?…За карії оченята,За чорнії бровиСерце рвалося, сміялось,Виливало мову,Виливало, як уміло,За темнії ночі,За вишневий сад зелений,За ласки дівочі…За степи та за могили,Що на Україні,Серце мліло, не хотілоСпівать на чужині…Не хотілось в снігу, в лісі,Козацьку громадуЗ булавами, з бунчугамиЗбирать на пораду.Нехай душі козацькіїВ Украйні витають –Там широко, там веселоОд краю до краю…Як та воля, що минулась,Дніпр широкий – море,Степ і степ, ревуть пороги,І могили – гори, –Там родилась, гарцювалаКозацькая воля;Там шляхтою, татарамиЗасідала поле,Засівала трупом поле,Поки не остило…
О. Лупій
Як ти любиш Україну
— Як ти любиш Україну,Мій маленький друже?— Нашу рідну УкраїнуЛюблю дуже, дуже!
— З Україною нікогоВ світі не боюся.І щоранку я до БогаЗа неї молюся.
Щоб була щаслива, дуже,Щоб була багата.Я люблю її так дуже,Як маму і тата.
П. Осадчук
З тобою
Послухай, як струмок дзвенить,Як гомонить ліщина.З тобою всюди, кожну митьГоворить Україна.Послухай, як трава росте,Напоєна дощами,І як веде розмову степЗ тобою колосками.Послухай, як вода шумить –Дніпро до моря лине, -З тобою всюди, кожну митьГоворить Україна.
Микола Сингаївський
Перше наше слово з нами повсякчас,Мати-Україно, ти одна у нас!Ниви і діброви, і садів окрас —Рідна мати Батьківщино,Ти ж одна у нас!Хай же мир і дружба поєднають всіх,І дзвенить дитячий безтурботний сміх.Нам зоріє доля світла і ясна.Рідна мати Батьківщино,Ти ж у нас одна!
Василь Стус
Моя Україна забулаСміятись. Вона гомонить.Моя Україна не вщухлаОд прагнення жить.Моя Україна не знаєВеселих світань.Моя Україна палаєУ мить догорянь.Моя Україна тривожиться,Бунтує, буя.На чорнім рабованім торжищіВкраїна моя.Її догоряє майбутнєІ тужить, ридає,І в передвечірній сутініЛиш руки ламає.І дивиться в небо — о, де вониНадії і голуби?Лиш демони, демони, демониСтарої ганьби.Злітаються — ніби на здобич,Злітаються спрокволаНа роздоріжжя розтоптані,Розіп’яті край села.
Павло Грабовський
О, яка ж ти сумна, Україно моя,Навкруги оповита темнотою;З яким жалем оце тебе згадую яЯк пошарпані груди турботою!Не складаю пісень твоїй дивній красі,Бо не бачу у стані сучасному;Розпинали тебе всі до одного, всі,Хто був паном у краї нещасному.В царство казки твій рай на журбу одліта,Мов прибитий негодами зимними;А чи зможе ж кому смерть-руїна отаСповнить серце чудовими гімнами?Світло правди нести проти лютого злаВ боротьбі із тяжкою годиною,Працювать на користь та рятунок села —Має бути любов’ю єдиною!
Вірші про Україну до дня незалежності
Що то, діти за країна –
Неба синього блакить,
На ланах у серпні жито
Стиглим золотом блищить?
У якій, скажіть, країні
Клімат лагідний, м’який?
Бог відводить буревії,
Негаразди всіх стихій?
Люди мудрі, працьовиті
У країні тій живуть.
На чуже не зазіхають
І свого не віддадуть.
У якій іще країні
Так земля родить охоча?
Наче пісня солов’їна –
Мова ніжна і співоча?
Гори є і полонини,
Є моря, річки, ліси…
Загалом, то є країна
Невимовної краси!
Гордо, голосно, дитино,
Ти назви ім’я країни,
У якій, хвалити Бога,
Народився і живеш.
Їй дочкою є чи сином
І, коли ти підростеш,
Будеш їй творити славу,
Розбудовувать державу.
Отже, зветься ця країна,
Незалежна і єдина –
Наша ненька – Україна!
Україна в давній славі,
В козацьких пригодах,
На заквітчаних левадах,
В рідних синіх водах.
Україна в тих долинах
І високих горах,
На степах буйних, широких
У гаях, у борах.
Україна в білих селах,
У густих садочках,
У хрещатому барвінку,
У синіх квіточках.
Україна на яворах
Пташкою співає;
На стрілецькії могили
Голову схиляє.
Україна в чорноземі,
Що родить пшеницю, –
В глибинах, що дають нафту
І сіль-сировицю.
Україна в рідній мові
І в пісні прекрасній, –
Україна в рідній школі,
В майбутності ясній.
Україна в чистих хатах,
І в сільській церковці, –
У дитячому серденьку,
В розумній головці,
Україна в ясних зорях,
В сонці, що над нами, –
І в очах добрячих, ясних
Рідненької мами.
Дивися, безкрайнєє, синєє небо,
Стоїть над землею, неначе шатро.
Воно посилає любов нескінченну
І щиро дарує надію й добро.
У цьому шатрі килими золотаві –
Із соняхів, жита, пшениці, вівса.
А десь майоріють, як крапельки неба,
Волошки блакитні. Яка ж то краса!
Тут мешкають люди привітні та чесні,
Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.
Земля наша щедра, родюча, багата –
Усіх нагодують безмежні лани.
Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синєє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна!
Найкраща, безцінна, любима земля.
Вірш про незалежну Україну
Україна – то не звук і не просто слово,
Україна – серця гук, солов’їна мова,
Україна – то земля, вкрита стиглим житом,
Що так сонячно сія під небесним німбом!
Україна – то сади, їх рясні щедроти,
То настояні меди у духмяних сотах!
Україна – то стіжки мов церковні зводи,
Україна – то стежки наших родоводів!
Україна – то Дніпро повен грай-водою,
Україна – то добро, творене тобою.
Україна – то отця мудрі настанови,
Україна – то серця, сповнені любов’ю!
Україна – то дитя на руках у мами,
То одвічні відкриття брам у світлі храми!
Україна – це і ти, це – і я, і всі ми
Осяванні з висоти Божими очима!
Вірш про Україну до дня незалежності
З Днем Незалежності,
Вітаю Україно! Вставай!
Борися до кінця!
За мирне, світле, чисте небо,
Та вільне краще майбуття!.
Не забуваймо тих Героїв,
Котрі пішли у Небеса,
Тих, що рятують Україну,
Ціною власного життя!
Вірш про Україну на день незалежності
Є щось святе в словах: мій рідний край.
Для мене це матусі пісня ніжна
І рідний сад від квіту білосніжний.
І той калиновий у тихім лузі гай.
Вірш про Україну на день незалежності
Україно моя співуча,
Ніжна нене, колиска добра!
Я люблю твої древні кручі,
Буйну зелень на схилах Дніпра.
Ти одвічна — у пісні, у слові,
В думах сивого кобзаря,
Україно моя казкова,
Наше серце для тебе співає.
Живи, Україно!
Живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
Співай, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
Вірш до дня незалежності України “Незалежність” – Борис Конаков
Незалежність – це прагнення нашої нації,
Поколінь українців життєва жага!
Від часів Трипільської цивілізації
Боронимо свій Край від сусіда – врага!
Ми для себе чужої землі не бажаємо,
Жити хочемо там, де народжені!
Як дитину єдину свою землю плекаємо,
І тому ми непереможені!
Незалежність – це право обрати самим
Шлях Держави, її керівництво,
У словах і ділах бути чесним й прямим,
Мати гідне життя із дитинства.
Незалежність – синонім Свободи для нас,
Її цінність і вартість незмірні!
Українцям надійна опора всяк час,
Вплив її на життя – неймовірний!
Ми за неї життя не шкодуємо,
Як родину свою бережемо.
Прапор жовто-блакитний шануємо
І з Тризубом в Європу ідемо!
читайте всі вірші про Україну.
Детские стихи об Украине
Трогательные патриотические стихи, от которых щемит сердце каждого украинца. Скорее хватай ручку, записывай мелодичные строчки поэзий и непременно выучи стихотворение о Родине к большому государственному празднику — Дню Независимости. Украина вдохновляет!
От карпатских гор и до Хортицы, от Батурина и к берегам Черного моря, от шумных киевских улиц до широких степей Херсонщины — всё это — твоя Украина, край, где ты родился и живешь. Здесь черпали вдохновение Тарас Шевченко и Леся Украинка, боролись за независимость Богдан Хмельницкий и Василий Стус, прославляли родную землю Иван Фирцак и Мария Заньковецкая.
В щёлканье аистов, в зареве рассветов, в аромате цветущей вишни из родительского сада и тихом шелесте пшеничной нивы живет безудержное счастье каждого украинца. А еще оно вечно живет в песнях и стихах, бережно сочиненных мудрым украинским народом.
Накануне Дня Независимости Пустунчик собрал для тебя лучшие стихи об Украине, которые зажгут в твоей душе огонёк любви к Родине.
Короткие стихи про Крым
Волшебный край
…Волшебный край! очей отрада!
Всё живо там: холмы, леса,
Янтарь и яхонт винограда,
Долин приютная краса,
И струй и тополей прохлада…
Всё чувство путника манит,
Когда, в час утра безмятежный,
В горах, дорогою прибрежной
Привычный конь его бежит,
И зеленеющая влага
Пред ним и блещет и шумит
Вокруг утесов Аю-дага…
А. Пушкин
≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈
Ласточкино гнездо
Словно выдержка вина
Солнечного Крыма,
Морю чёрному венец,
Возвышается дворец!
ОблакА касаясь нежно,
Царственной короны,
Утопают в безмятежье
Царственного трона.
≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈
Добрый Крым
С добрым утром, мир хрустальный!
Солнце! Горы! Море! Лес!
С добрым утром, чайки, пальмы,
Кипарисы до небес!
Уведёт меня тропинка
К водопаду за горой.
В каждой встреченной травинке
Вижу свет земли родной.
Соберу букет из красок,
Чтобы вам стихом моим
Рассказать, как он прекрасен —
Милый, щедрый, добрый Крым!
Л. Огурцова
≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈
В Крымских степях
Синеет снеговой простор,
Померкла степь. Белее снега
Мерцает девственная Вега
Над дальним станом крымских гор.
Уж сумрак пал, как пепел сизый,
Как дым угасшего костра:
Лишь светится багряной ризой
Престол аллы — Шатер-Гора.
И. Бунин
≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈
Октябрь в Крыму…
Октябрь в Крыму —
Как юности возврат.
Прозрачен воздух,
Небо густо-сине.
Как будто в мае
Дружный хор цикад,
И только утром
Их пугает иней.
Я осень
Перепутала с весной.
Лишь мне понятно,
Кто тому виной…
Ю. Друнина
≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈
Лишь запах чабреца, сухой и горьковатый,
Повеял на меня — и этот сонный Крым,
И этот кипарис, и этот дом, прижатый
К поверхности горы, слились навеки с ним.
Здесь море — дирижер, а резонатор — дали,
Концерт высоких волн здесь ясен наперед.
Здесь звук, задев скалу, скользит по вертикали,
И эхо средь камней танцует и поет.
Н. Заболоцкий
≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈
Да здравствуют южные зимы!..
Да здравствуют южные зимы!
В них осень с весной пополам.
За месяц январского Крыма
Три лета курортных отдам.
Здесь веришь, что жизнь обратима,
Что годы вдруг двинулись вспять.
Да здравствуют южные зимы! —
Короткая их благодать.
Ю. Друнина
≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈
Крымская картинка
Все сильнее горя,
Молодая заря
На цветы уронила росу.
Гул в лесу пробежал,
Горный лес задрожал,
Зашумел между скал водопад Учан-Су.
И горяч, и могуч,
Вспыхнул солнечный луч,
Протянулся, дрожит, и целует росу,
Поцелуй его жгуч,
Он сверкает в лесу,
Там, где гул так певуч,
Он целует росу,
А меж сосен шумит и журчит Учан-Су.
К. Бальмонт
≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈
Зима в Крыму
Не гостит зима на юге,
Нет в Крыму студёной вьюги.
Открываем календарь –
Там написано: ЯНВАРЬ.
А вокруг – щебечут птицы,
Солнце в лужицу глядится.
Где же снег?
Мороз трескучий?
Кто дождём заправил тучи?
Дед Мороз в своей избушке
Выдал снег Зиме-старушке.
В Крым посылку с ней доставил…
Но дорогой снег – растаял!
Л. Огурцова
≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈
Замок на вершине сказочной скалы
Тёплой крымской ночи терпкий аромат,
Яркие созвездья в небесах горят.
Еле слышно ветер шелестит листвой
И у кромки моря плещется прибой.
Лёгкою прохладой веет от воды,
На траве сверкают капельки росы.
Аромат глициний всех заворожит,
Лунная дорожка на море лежит.
Замок на вершине сказочной скалы,
Башенки и шпили на верху видны.
Ласточки обитель в тишине ночной
Как корабль над морем на волне крутой.
Александра Грина чудная страна,
Вдохновенье дарят море и луна.
И. Бутримова
Вірші для дітей 5-6-7-8-9 років про Україну
Короткий вірш про Україну “Добрий день, Україно моя!” – Павло Тичина
Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля
Добридень тобі, Україно моя!
Вірш про Україну дітям
Фарби дасть мені матуся,
Малювати я навчуся.
Намалюю рідний край –
Дім в селі, ставок і гай,
Синє небо, жовте сонце
Загляда до нас в віконце,
Чорнобривці тут на гряді,
Полуниці в палісаді,
І хліба вже чималі,
В небі линуть журавлі.
Тут і гори, і долини,
Тут річки, моря, рівнини,
Тут тварини і птахи,
Ось струмок сховавсь в мохи.
Мати в аркуш подивилась,
Посмішка в очах з’явилась.
І сказала мати сину:
– Як люблю я Україну!
Ця країна чарівна
І єдина в нас вона.
Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша солов’їна
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна
Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна,
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна.
Є у кожної дитини
Матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає.
Є у кожної дитини,
Навіть сиротини,
Наша Мати солов’їна —
Рідна Україна.
І у кожному серденьку
Є і буде жити
Божа Мати —
Наша Ненька,
Мати всього світу.
Ніби хвиля важка по піску,
Знов літа – на тривожній сторінці…
У хвилину таку нелегку
Не забудьмо, що ми – українці!
А у буднів – стрімка течія…
Де і щастя, і болю, і гніву!
Українонько, доле моя,
Українонько доле мрійлива…
Де вогнем чорний вихор війни,
Де кипить стрілянина кривава,
Там твої, Україно, сини –
Ніби символ козацької слави!
І хай пісня нас не залиша
В ці часи непрості і суворі,
Хай завжди українська душа
Розцвіта, ніби вранішні зорі!
А у буднів – стрімка течія…
Де і щастя, і болю, і гніву!
Українонько, доле моя,
Українонько доле мрійлива…
До нас журавлик прилітав,
Він гарні віршики читав
Про синє небо і весну,
Про Чорне море і Десну,
Про Україну – рідний край…
Ти ще раз, друже, прилітай!
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!
Стих о войне на Украине
Мы воочию видели взрывыКак бомбили наш город, селоКак ложились снаряды у Саур-МогилыИ горело на поле зерно
Шахтерск, Снежное, Горловка, ДонецкНезримо были под прицелом хунтыКогда наступит этому конецИ стихнут взрывы и умолкнут пушки
Но Киев не хочет услышать ДонбассСвоей Конституцией вторяЛишив его всяческих жизненных правПовсюду лишь слезы и горе
Ценой своей жизни рискуяВыходят спецкоры в эфирОни картину маслом не рисуютНо Киев по-другому видит мир
Четвертым перемирием нас кормятИ твердо держат линию огняА как живет народ никто не спроситБез хлеба, без воды и без жилья
Блокаду сделал полностью ДонбассуОтрезав пенсии, снабжение и связьИ сделать нас негроидную массуЧтоб наш народ в этой грязи увяз
Донбасс никто не ставил на колениИ никому поставить не даноМы хотим чтобы флаги алелиЧтобы в кубке плескалось виноЧтоб не плакали дети ночамиВздрагивая и бежа в подвалЧтобы матери не рыдалиИ нацистский мессер не летал
И только Россия на помощь спешитВеликая могучая державаДальнейшую судьбу нашу вершитОт голода спасая и пожара
Вірші про Україну Ліни Костенко
Усе моє, все зветься Україна
Буває, часом сліпну від краси.Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–оці степи, це небо, ці ліси,усе так гарно, чисто, незрадливо,усе як є – дорога, явори,усе моє, все зветься – Україна.Така краса, висока і нетлінна,що хоч спинись і з Богом говори
* * *
Спинюся яі довго буду слухать,як бродить серпень по землі моїй.Ще над Дніпром клубочиться задуха,і пахне степом сизий деревій.Та верби похилилися додолу,червоні ружі зблідли на виду,бо вже погналось перекотиполеза літом – по гарячому сліду.
* * *
Дужче і дужче кругомПісня гримить солов’я.Гори мовчать над ДніпромЦе — Україна моя.В небі шумлять літаки,Коні залізні — в полях.Гордим розливом рікиЦвіт весняний по садах.Світлі ідуть матері,Зір їх красою сія.Сонце і пісня вгорі,Це — Україна моя.
* * *
Буває, часом сліпну від краси.Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–оці степи, це небо, ці ліси,усе так гарно, чисто, незрадливо,усе як є – дорога, явори,усе моє, все зветься – Україна.Така краса, висока і нетлінна,що хоч спинись і з Богом говори.
* * *
Я прощаюся з рідним краєму мовчанні, в побожній тиші…Вечір сонце пшеничне розкраяві окраєць над полем залишив.
Сонце, сонце, освітлюй тіні!Не заходь, почекай хвилину!Я ще разу твоєму промінні озирнусьна свою батьківщину.
Українське альфреско
Над шляхом, при долині, біля старого граба,де біла-біла хатка стоїть на самоті,живе там дід та баба, і курочка в них ряба,вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.
Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,і вишні чорноокі стоять до холодів.Хитаються патлашки уздовж всії стежини,і стомлений лелека спускається на хлів.
Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.А потім довго-довго на призьбі ще сидять.Я знаю, дід та баба – це коли є онуки,а в них сусідські діти шовковицю їдять.
Дорога і дорога лежить за гарбузами.І хтось до когось їде тим шляхом золотим.Остання в світі казка сидить під образами.Навшпиньки виглядають жоржини через тин…
Раскаяние Киевского солдата!
Мы не хотели умирать, Сложили просто автоматы. Мы не хотели, слышишь, мать? Плохие, видимо, солдаты.
Нас в плен ведут, о боже, мама… Мне стыдно так, что я слабак. Что Киев мы не отстояли, Разочарован наш комбат…
Нас в плен ведут и знаешь, мама, Тут что-то сразу, да не так. Не тычат дулом автомата, Лишь говорят, что я дурак.
Дурак, что слушал я комбата. Дурак, что верил я своим. Дурак, что поливал из града, Детей и матерей бомбил.
Своих, не винных украинцев. Тех, что вообще тут не причём. Бомбили мы с людьми больницы, А не пустой, обветший дом.
Мам, не грусти, ведь я впорядке. И скоро, я вернусь домой. В отличии от старой бабки, Которую убил тот бой.
Бой с тенью, а не против вражьих, Засад, убежищь и машин. Бой против наших мирных граждан. Бой против тех, кто просто жил…
Мам, не грусти, ведь я впорядке, Наш враг мне показал врага. Наш враг, не мир Российских граждан, Наш враг, такие же, как я.
Нас в плен ведут, о боже, мама… Мне стыдно так, что я дурак. Что слушал своего комбата, Что был той армии солдат…
Что завизжали вы, нацисты? Из каждой лаете щели… вы поступали как фашисты, когда людей в Одессе жгли.
Толкали вы страну в пучину, Творили чинно беспредел. Вы разодрали Украину, Народ поставив под прицел.
Своих вы убивали братьев, Когда ваш профсоюз пылал. Когда лежачего топтали… Он еле полз и чуть дышал.
Геть москалей вы верещали, Позоров рубикон прошли. А все, кто против был, смолчали, От страха видно не смогли.
Наказы взяв за океаном, Винили нас за свой развал. Скакали дружно на майдане. Россия приняла сигнал!
Кричали громко грамадяне О незалежности страны. Считая грошики в кармане, Душой уж были вы бедны.
Прислужниками штатов стали, Забыв историю страны. Вы честь и совесть распродали, За треть иудиной цены.
Вы говорили о шенгене, Что гроши будете зроблять. Вы ради этого старались На площади майдан скакать?
Донецк с Луганском — Украина? Какая мать предаст детей? Мать поступила, как вражина… Послала против них зверей.
Толпой бандеры в истерии, Громя зашли с войной в Донбас… Предупреждала вас Россия Не надо, братья! Много раз!
Вы 8 лет уничтожали. Украинский и наш народ Мы 8 лет там мира ждали, Теперь пустили силу в ход!
Земля родная Украины
Земля родная Украины Душе особенно близка. Её пейзажи, как картины, В них есть и радость, и тоска.
Люблю я пешие прогулки, Где всё знакомо, всё своё. Влекут родные переулки, Сердечко радуя моё.
Люблю цветущие каштаны, Днепра бурлящего волну, Люблю я южные баштаны И сёл далёких старину.
Есть что-то милое в природе, И в этой дивной стороне Я душу чувствую народа, Его душа живёт во мне.
Люблю леса я, горы реки, Люблю пшеничные поля. С тобой мы сблизились навеки.
Украина – родная! Что стало с тобой? Отчего все сильней, Канонады разбой!
Отчего ваши земли, Покрылись росой, Красно-бурого цвета, Безнадёжной войной…
Мы же братья по духу! Позади сотни лет, Когда дедушки наши, Воевали за свет!
Как обеты давали, И клялись на словах, Что не быть никогда, Детям их во врагах!
Но прошло это время. Клятвы те позади… Из славянских друзей, Стали вдруг москали.
Мы теперь далеко, И вы тоже от нас, Почему то так горько, В этот пасмурный.
Родная земля – это грязь под ногами. Укрыта земля то травой, то снегами. Но время придет, и мы станем Землёю, Травой и снегами, и светлой звездою.
Мы ладанке Мира из тверди небесной Пошлём озаренье любовью чудесной. Пока в нашем сердце комочек Вселенной, Пока всё привязано к Родине тленной…
Родная Земля – ты юдоль, голубица Себя отдаёшь в зарожденье частицы. Так пусть же из сердца и радость пульсаром, И факел Любви пьёт Земное нектаром!
Украина, отрезанный край. Русских бьют по хребту и по морде. Ты поверила в западный рай И в нерусский вступила ты орден.
Может, думаешь, негр президент Тэбэ счастье подарит на блюде? Поразмысли в сей скорбный момент, Чтоб судьбу свою не опаскудить.
Триста лет ты по-братски жила Со славянами в русской державе. И, по совести, ты не могла Упрекать россиян. Ты не вправе
Говорить ни про мор, ни про гнёт: Скорби свыше ТЕРПЕТЬ подобает. Нас по прутику всякий согнёт, А вот веник не.
Народные депутаты Депутаты народа Какое несовпадение Они вроде с другой планеты Другой едят хлеб По чужой земле ходят
Мы все дети этой земли Мы ее плоть от плоти Все что наши деды сберегли Мы возродить должны В свободе